Щодо права органів державної податкової служби на здійснення фінансового контролю за господарською діяльністю платників податків (застосування ст. 36, 44, 78 ПК України).

Статтею 36 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що податковим обов’язком платника податків, визнається обов’язок  обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Для реалізації вказаного обов’язку платники податків, у відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними первинними документами.

Разом із цим, при реалізації законодавчих функцій, визначених ст. 19-1 ПК України, трапляються випадки не надання платниками податків до перевірки та під час проведення самої перевірки органам ДПС первинних документів на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, у зв’язку із тим, що на думку суб’єктів господарювання, факт не надання повного пакету документів на офіційний письмовий запит органу ДПС не є підставою для проведення перевірки, визначення податкових зобов’язань та притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності.

Обґрунтовуючи ж свої дії, органи ДПС вказують на той факт, що у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, органи ДПС за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації у разі виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, мають право на проведення позапланової документальної перевірки.

Вказане зумовлюється тим, що не надання пояснень та документів у повному обсязі не надає можливості органу ДПС виконати покладені на нього завдання, щодо контролю за правомірністю та повнотою сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету суб’єктом господарювання, що у свою чергу зумовлює до необхідності проведення перевірки такого платника податків.

Що ж стосується не надання суб’єктом господарювання посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документів (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, то у відповідності до п. 44.6 ст. 44 ПК України, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, що у свою чергу, у відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України, не дає йому права на формування даних податкового обліку.

Вищий адміністративний суд України підтримуючи зазначену позицію органів ДПС у своїй постанові від 15.10.2012 року по справі №К/9991/49521/12 за позовом ПП „…… ” до Алчевської ОДПІ Луганської області про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування наказу про проведення перевірки додатково вказує, що ненадання первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження обсягу формування податкових зобов’язань та податкового кредиту не позбавляє права органу ДПС на визначення податкових зобов’язань суб’єкта господарювання на підставі іншої податкової інформації наявної у органу ДПС.

Для підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, що стала підставою для визначення даних податкового обліку, орган ДПС правомірно дослідив адміністративно – господарські можливості платника податків на виконання господарських зобов’язань перед своїми контрагентами.

Вказані дії органу ДПС повністю відповідають позиції Вищого адміністративного суду України викладеній у листі від 02.06.2011 року за №742/11/13-11, а відтак факти встановлені органом ДПС про неможливість здійснення господарської діяльності платником податків (відсутність матеріальних та технологічних ресурсів, технічного, управлінського персоналу тощо) свідчать про відсутність законодавчих підстав у нього на формування даних податкового обліку направлених на отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету.

Дані факти з позиції Вищого адміністративного суду України стали достатньою підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та визнання правомірними дій органу ДПС.

Враховуючи зазначене, платники податків при здійсненні господарської діяльності повинні добросовісно реалізовувати право на здійснення господарської діяльності, чітко та неухильно дотримуватися прав та законних інтересів інших осіб, усвідомлювати, що будь-яка діяльність, що суперечить чинному законодавству України буде припинена в установленому порядку (правоохоронними органами), з настанням негативних наслідків для таких суб’єктів господарювання, згідно закону.